Село Балівка

Балівка — село, центр сільської ради. Розташоване на відстані 19 км від районного центру м. Дніпропетровськ. Населений пункт з адміністративно-територіальним центром Балівської сільської ради. Населення — 2718 осіб. У населеному пункті знаходиться 1180 дворів. Площа — 474 га. День села — 24 серпня. Село Балівка виникло на початку XIX ст. Землі належали пану Балу.

Мере і виникнення поруч с. Попівка, початкові назва села була Попово-Балівка. За часів кріпацтва та пореформений період населення села, и винятком кількох осіб, було неписьменним. Церковноприходська школа викрилась у 1890 р. У 1911 р. земством Новомосковська о повіту була відкрита початкова школа, де навчалося 60 осіб щороку.

У 1920 р. був створений сільвиконком. першим головою якою став Гаврило Бонда­ренко. У 1924 р. організовано перше споживче товариство. У 1928 р. селяни об’єднались у СОЗ. організатором якого був Захарько Демченко. У 1930 р. були організовані перші колгоспи — «Рух». «Молодий переможець», «Паризька комуна». До 1940 р. колгоспи укріпилися, з’явилися трактори та машини. У селі повніс­тю ліквідовано безграмотність.

У період 1941-1943 рр. село окупувати фа­шистські загарбники. У роки Великої Вітчизняної війни в селі діяла підпільна організація «Винищувачі», яку очолював Віктор Нежумиря. Нещадна боротьба велася з ворогами. Люди вшанову­ють пам’ять загиблих воїнів. У центрі села височить пам’ятник «Скорботна мати», де односельці збираються і в дні скорботи, і у святкові дні. щоб низько вклонишся воїнам героям, вшанувати тих, хто невтомно працював у тилу. Біля приміщення сільської ради, в тіні вікових дерев стоїть пам’ятник «Воїн з вінком». Ви часів війни на ньому місці зна­ходиться братська могила, де покояться 5 захисників Вітчизни. Після війни силами слідопитів Бамівської школи імена та прізвища полеглих воїнів були встановлені. Не в’януть квіти біля обеліска, не згасає вдячність балівчан воїнам-визволителям.

Тяжкі воєнні роки зруйнувати село, та героїчна праця, свідомість та любов до рідного краю допомогли в його відродженні. У 1950 р. колгоспи було об’єднано в радгосп «Перемога». В ці роки радгосп очолювані В.М. Козир та А.І. Василенко. У 1953 р. село було повністю електрифіковане та радіофіковане. Люди невтомною працею прославляли свою рідну Балівку. Механізовану ланку з вирощування кукурудзи очолював Павленко Михайло Мусійович. За сумлінну працю він відзначений відзнакою ВДНГ та автомобілем «Москвич». Механізатор Козин Іван Миколайович нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» та срібною медаллю ВДНГ. У 1972 р. збудовано Будинок культури, де й понині народний хор «Джерело» своєю творчістю відроджує і зберігає гарну українську пісню.

У 1978 р. побудовано двоповерхову Балівську загальноосвітню школу, яку очолювали І.Л. Павленко, М.С. Ламза. На сьогодні в частині приміщення школи викрито дитячий садок «Пролісок», який відповідає всім сучасним вимогам. Теплий, затишний, облатаний найновішою технікою, прикрашений квітами та величезним акваріумом. Його з радістю відвідують 50 матюків, даючи змогу мамам і татам працювати, За останні п’ять років село дуже змінилося. Піднявся рівень життя мешканців. Село майже повністю газифіковане, дороги з твердим покриттям. На сьогодні на території Балівської сільської ради діють сільськогосподарські підприємства. амбулаторія, магазини.