Село Новоолександрівка

Новоолександрівка — село, центр сільської ради, розташоване за 30 км від районного центру. Площа населеного пункту — 917,54 га. Кількість населення — 4836 осіб, дворів — 2107. День села — 24 серпня. Сільській раді підпорядковані села Новоолександрівка, Дороге, Братське, Кам’янка, Дніпрове, Старі Кодаки, Чувіліно, селище Дослідне, Новобудова — селище Південне.

На місці, де розташоване село Новоолександрівка, була заболочена місцевість, поросла високою травою та очеретом. Навколо звивалась річка Сура, наповнюючи озера під час весняних паводків. Земля на берегах Сури була родючою і тому приваблювала людей з близьких сіл. Тут з’явились перші поселенні. На місці так званих «Хорсунів», поселялись в бідних землянках люди, прибулі з села Волоського. Прізвища деяких можна назвати це — Сміяни. Бразинські, Хорсуни та інші.

Спочатку село носило назву «Волоські хутори» (бо перші поселенці були волохи), а згодом, коли село поповнилось новими мешканцями, його назвали «Новонаселене». А згодом, на честь царя Олександра. село назвали Новоолександрівкою.

В архівних документах місць Катеринославського уїзду (Катеринослав 1912 рік) Новоолександрівка. На 1858 рік: чоловіків — 493; жінок — 504. Кількість подвір’їв по списку — 163. У 1897 р.: чоловіків — 524; жінок — 517. Час переходу землі на викуп — 1887 рік. земля дана на 1635 осіб. В архівних документах місць Катеринославського уїзду (Катеринослав 1914 рік): село Новоолександрівка від Катеринослава в 12 верстах. Від ближньої залізниці • 12 верств. Чоловіків — 520; жінок — 549; кількість дворів — 200. Зручної землі — 1663 га. незручної — 272 га. 1 школа. 1 млин.

За річкою Мокра Сура. з’явилось теж нове поселення «Лоцманські хутори». Першими тут поселились прибулі з Лоц-Кам’янки – Візири, Летюки, Гарячі. В кожній сім’ї батько і син служили в лоцманах, а їх жінки в основному займались сільським господарством. Працювали лоцмани посезонно: від весни до осені. Зарплатня була низькою. Пізніше «Лоцманські хутори» стали називати «Сурські хутори». У 1893 р. була збудована церква, яку викрили на Покрову і з тих пір пішла нова назва «Сурсько-Покровське».

Список населених місць Катеринославського уїзду 1902 року. Сурські хутори, колишні Лоцманські. Лоцмансько-Каменської волості по X ревізії 1858 року: Чоловіків — 602; жінок — 589. (Довідкова книга Катеринославської єпархії за 1913 рік.). Чоловіків — 577; жінок — 522. Дворів — 154. Була церква та церковно-приходське училище.

Неподалік від Волоських хуторів, біля річки Мокра Сура в 12 верстах від уїзного міста знаходилось кріпосне село Лапино — це були землі пана Лапи. Багато ще земель було у його володінні, тому жив він в більшості в своєму маєтку на Полтавщині, а тут залишав свого управителя і охоронців. Згодом село назвали Селецьке.

Список населених місць Катеринославського уїзду 1902 року. Сурська волость. Селецьке: 1858 рік. Чоловіків — 163 . жінок — 155. Є винокурний завод. Перехід землі на викуп — 1867 рік. на 135 душ по 2 десятини. Всього віддано 270 десяти. Одна школа грамоти. В селі Новоолександрівка жив купець Гончар, який побудував перший цегельний будинок, де знаходилась його крамниця.

У 1905 р. в селі Солоне була організована рада по підготовці до повстання. Представниками до ради від Сурсько-Покровського були Комищан Трохим і Козар Гурій. У 1917 р. в Новоолександрівці з’являється «Союз молоді». До нього ввійшли: Андрій Кушин, Йосип Урсал, Демид Петренко та брати Іларіон і Ілько Шавлаки. Керував групою Демид Петренко. В роки громадянської війни багато чоловіків пішли в партизани. У 1918 р. село постійно грабували махновці. Почалися епідемії. Страшний тиф «косив» людей. Багато людей померло.

В 20-х роках на території села було організоване товариство по обробці землі (ТОЗ), а у 1929 р. — колгоспи: «Пролетар», «Україна», «Виробник», «Червона нива», та ім. Шевченка. Першим головою Новоолександрівської сільської ради був Ікол Омелян Максимович. Першим головою колгоспу «Пролетар» — Демидов Антон Харитонович. Секретарем комсомольської організації, яка налічувала 14 чоловік, став молодий вчитель Михайло Бойко.

В роки Великої Вітчизняної війни на захист Батьківщини було призвано біля 800 чоловік мешканців села Новоолександрівка, з них 223 не повернулися до дому. Під час Великої Вітчизняної війни з села було вивезено в Німеччину 256 чоловік. Серед учасників війни біля 450 були нагороджені орденами та медалями, з них кавалер двох орденів Слави Візір Микола Костянтинович, учасник Параду Перемоги у Москві — Прасула Яків Іванович. Село Новоолександрівка було окуповане фашистами з 17 серпня 1941 року до 25 жовтня 1943 року.

У 60-х роках в селі Новоолександрівка, після поховання останків чотирьох загиблих воїнів, був встановлений пам’ятник воїнам загиблим в роки Великої Вітчизняної війни. На честь старшого лейтенанта Василя Берези, останки якого були знайдені на території села, названа вулиця.