Село Степове

Степове -1 село, центр сільської ради. Розташоване за 68 км на південний захід від Дніпропетровського районного центру, за 12 км від залізничної станції Дніпродзержинськ. Плоша -101.37 га. населення — 750 осіб, кількість дворів — 286. День села — 24 серпня. Засноване на початку XX століття. До складу степової сільської ради входить село Благовіщенка.

Землі Степової сільської ради межують із землями Української сільської ради Криничанською району, містом Дніпролкржинськом. і Орджонікідзосвською сільською радою Дніпропетровського району, із Світлогорською та Новоселівською сільськими радами Криничанського району. Початок свій село бере від хутора Красночубівка. Землі навколо села знаходилися у підпорядкуванні азотнотукового заводу м. Дніпродзержинська. Це було підсобне господарство заводу, що іменувалося радгосп «Азотчик». З 1963 р. радгосп було передано Дніпропетровському тресту овоче-молочних радгоспів Міністерства виробництва і заготівель сільгосппродуктів.

З 1970 р. було реорганізовано в радгосп «Баглійський», куди ввійшли землі с. Степове та с. Благовіщенка. Змінився і профіль господарства. Радгосп спеціалізувався на виробництві овочевих культур з наступною переробкою. Розвиваючись швидкими темпами. Пому потребувалися робочі руки. Розпочалося будівництво житлових приміщень. За короткий термін село помітно виросло за рахунок будинків для переселенців. З багатьох куточків України приїздили молоді сім’ї. Нині в селі мешкають вихідці з Хмельницької, Вінницької областей, з багатьох районів Дніпропетровщини, кілька сімей поселилися із Пермської області.

Великих здобутків досягли механізатори радгоспу Ю.Г. Кривошеїн, І.М. Чертков, М.Ф. Скрипник. Я.II. Корнійчук, що нагороджений орденом Дружби народів. Сумлінно дбали про господарство доярки, що постійно досягали високих надоїв. Орденом «Знак пошани» нагороджені О.І. Бухінник, И.О. Передерій і Н.П. Сівеню. Орденом Трудової слави відзначено Л.І. Анпілогову. В.И. Лазневу.

Розширювалася і соціальна структура села. Було збудоване адміністративне приміщення. Початкова школа не задовольняла потреб населення. У 1987 р. відкрила свої двері Балтійська середня школа на 464 місця, обладнана всім необхідним навчальним обладнанням, найновішими технічними засобами. Школа — окраса села, щороку її територія буяє яскравим цвітінням клумб. Вона знаходиться на гідному місці серед освітніх закладів району. До 60-річчя Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні при школі розпочав роботу шкільний краєзнавчий музей. Усі учні, мешканні села захопилися пошуками предметів домашнього вжитку, старовинною одягу, предметів побуту. У 2007 р. восени на базі шкапі відкрито школу-сад. На церемонії викриття були присутні представники області та району. Малята проводять час у теплих, світлих, по-сучасному облатаних кімнатах.

У 1981 р. на території села було утворено Степову сільську раду. Протягом 25 років очолювала її Боровик Ніна Василівна, яка за значні успіхи в діяльності ради отримала державну нагороду орден «Знак пошани». Нині радою керує Щетініна Нататія Михайлівна. В сільській раді постійно здійснюється прийом громадян, вислуховуються скарги і пропозиції, надається потрібна допомога жителям сіл.

На зміну фельдшерсько-акушерському пункту в селі відкрито лікарську амбулаторію, яку очолює досвідчений лікар І. І. Косенко. При амбулаторії є сучасне обладнання, машина швидкої допомоги.

Ще в 60-ті роки жителями села власноруч було побудовано клуб. Нині проводиться йото значна реконструкція, будується мінікотельня. Два магазини забезпечують купівельні бажання степівчан. Транспортне сполучення налагоджено з Дніпропетровськом та Дніпродзержинськом.

Благовіщенка — село, входить до складу Степової сільської ради, розташоване за 55 км від районної ради. Кількість дворів — 251. Населення села — 321 особа. Площа села — 211.91 га. День села — 7 квітня. Засноване у жовтні 1878 року. Село іменують на честь церковною свята «Святого Благовіщення». На початок XX ст. населення села становило 1000 осіб.

У 1928 р. в Благовіщенні, тоді Криничанського району, було засновано невеличкий колгосп «Масовий», який пізніше став називатися колгоспом ім. Т.Г. Шевченка. Колективізація проводилася примусово. Не оминув село і голод 1933 року. Тоді вимерло багато людей, траплялося так, що не було кому навіть могили викопати, бо селяни були слабкі, попухлі від голоду.

З початком Великої Вітчизняної війни на фронт пішло 178 мешканців села, з них 112 осіб не повернулося до рідних осель. В історії Благовіщенки воєнного періоду особливе місце відводиться аеродрому 106-го гвардійського Волинського орденів Олександра Нєвською і Михайла Кутузова винищувальною авіаполку, що розташувався на полях колгоспу. Восени 1943 року с. Благовіщенка було звільнене від фашистських загарбників. З кінця 1943 року відновив роботу колгосп ім. Г.Г. Шевченка. Першим післявоєнним головою Благовіщенської сільської рази був Марченко Павло Йосипович.

На сьогодні в с. Благовіщенка працює сільський клуб, фельдшерсько-акушерський пункт, кілька магазинів. З 2006 р. ведуться роботи із газифікації села. Переважна частина земель розпайована та обробляється товариством «Ранст». Добре налагоджено автосполучення з містами Дніпропетровськ та Дніпродзержинськ.