Село Вільне

Вільне — село, центр сільської ради- Розташоване за 29 км від районного центру м. Аностолове та за 4 км від найближчої залізничної станції Нива Трудова. Площа населеною пункту — 267 га. Кількість населення — 736 осіб, дворів — 283. День села — 7 листопада. Вільненській сільській раді підпорядковані села Пам’ять ілліча, Єлизаветпілля, Веселі Чумаки.

7 листопада 1923 р. на території сучасного села Вільне з’явилися перші поселенці. Село назване Вільне, оскільки люди вийшли на вільні землі, які згодом перейшли в їх користування. У 1929 р. був створений перший колгосп «Вільний», головою якого став Оксанич Микола. В кінці 30-х років була збудована початкова школа.

5 лютого 1944 р. село було звільнене від німецько-фашистських загарбників військами 3-го Українського фронту. Вільнянці глибоко шанують пам’ять про радянських бійців, односельчан, які віддали своє життя за визволення рідної землі віт німецько-фашистських загарбників. Меморіальний комплекс, що в центрі села, нагадує молодому поколінню про тих, хто віддав своє життя за світле майбутнє свого народу. На меморіальній дошці вписано 65 прізвищ радянських солдат, які загинули в боях за звільнення села, та 133 прізвища жителів населених пунктів сільської ради, що не повернулися до рідних домівок.

Після Великої Вітчизняної війни разом і відбудовою зруйнованого господарства будувалася школа-семирічка, яка в 1948 р. реорганізувалася у Вільно-Радушанську восьмирічну школу.

У 1950 р. до колгоспу «Вільний» приєдналися колгоспи «Пролетар», «Пам’ять Ілліча», «Примірний». Був створенний колгосп ім. Кірова. Очолив його Міхно Григорій Федотович, який 30 років був незмінним його керівником. У 1984 р. село Вільне було газифіковане. У 1998 р. відбулося розпаювання земель, і КСП ім. Кірова було ліквідовано.

Пам’ять Ілліча — село, підпорядковане вільненській сільській раді. Розташоване за 26 км вії районного центру та за 1 км від найближчої залізничної станції Нива Трудова. Площа населеного пункту — 159 га. Кількість населення — 447 осіб, дворів — 188.

У 1922 р. на території сучасного села Пам’ять Ілліча була створена артіль. У 1924 р. артільні вирішили створиш на місці артілі село і назвати йото в честь В.І. Леніна — Пам’ять Ілліча.

У 1928 р. на кошти, зібрані жителями села, була збудована школа, яка гордо звелася над мазанками. Першими вчителями були Єлизавета Петрівна Єлизарова, Іван Романович Тютюнник. У приміщенні шкоди демонструвалися перші німі фільми.

У 1931 р. було створено ТСОЗ (товариство спільного обробітку землі), а трохи пізніше — колгосп. Першим головою колгоспу був член ВКЛ(б) В. Ганоль, який прибув у село з Новотрудівськоі комуни. Багато яскравих сторінок пов’язано з роками Великої Вітчизняної війни, їх вписали своєю мужністю, захищаючи Батьківщину, мешканці села Пам’ять Ілліча Іван Михайлович Афанасьєв, Олексій Якович Ран, Іван Костянтинович Скляр, Олександр Андрійович Мажара, Григорій Іванович Василенко та багато інших. Всього на фронтах війни боролися 48 мешканців села, 35 з них загинули смертю хоробрих.

У 60-х роках на території села з’явилися новобудови: дитячий сачок, магазин, сільський клуб. У 1974 р. в селі було прокладено водопровід. Гордістю села були і залишаються працьовиті люди, які великий внесок зробили для розвитку рідного села.

Єлизаветпілля — село, підпорядковане Вільненській сільській раді. Розташоване за 34 км від районного центру. Площа населеного пункту – 58 га. Кількість населення — 95 осіб, дворів — 43. Село було засноване в часи панщини.

Найважливішою подією в житті селян була Жовтнева революція. В село повернулися поранені червоногвардійці Семен Ґедзь, Михайло Гончаренко, Левко Ковтун, Панас Тищенко. Односельчани обрані головою Єлизавстпільської сільської ради Семена Ґедзя, секретарем — Михайла Гончаренка, Олександр Куриленко очолював комітет сільської бідноти, членами якої були Перевертайло Микола, Костриця Федір.

Село відзначається революційними подіями 1917-1918 pp. Після звістки про Велику Жовтневу соціалістичну революцію селяни захопили поміщицькі землі і майно. Австроніменькі війська, що захопили Єлизаветпілля, кулями і шомполами відновлювали штату поміщиків. В один із червневих днів 1918 р. каральний загін оточив село. Всіх жителів зігнані на околицю. Перед натовпом поставили 14 зв’язаних сільських активістів, яким військово-польовий суд оголосив смертний вирок. З 14 осіб пощастило залишишся в живих лише двом — О. Куриленку. На околиці Єлизаветпілля височить обеліск, що встановлено на могилі, де похованно12 борців за народне щастя.

У 1932 р. в селі існував колгосп «Пролетар», головою якого був Яків Михайлович Білінок. У 60-х роках на території села були збудовані сільський клуб, магазин.

Веселі Чумаки – село, підпорядковане Вільненській сільській раді. Розташоване за 18 км від районного центру та за 1км від найближчої залізничної станції Нива Трудова. Площа населеного пункту — 33 га. Кількість населення — 88 осіб, дворів — 37.